Інтерв’ю — це журналістський матеріал, який передбачає роз­питування відомої чи анонімної особи, щоб виявити інформацію, пояснення, позицію, які мають сенс, коли їх повідомляє саме ця лю­дина, щоб передати потім зібрану інформацію аудиторії у формі запитань-відповідей. 

   Головне завдання інтерв’ю — передати свідчення причетної до справи людини. Ця людина повинна знати свою справу досконало, і це має бути людина, якій довірятиме аудиторія або ж думка якої буде їй цікава. Успіх інтерв’ю залежить від підготовки журналіста — він повинен знати, що це за людина, які у неї інтереси, а головне — тему, що зацікавить аудиторію з позиції цієї людини. Відповідно, головне завдання журналіста у роботі над цим жанром — примусити лю­дину сказати більше, ніж вона планувала, тобто змусити її вийти за межі тієї заяви, яку особа підготувала заздалегідь, і не стати підставкою до мікрофона. 

   Відрізняйте інтерв’ю як спосіб збирання інформації та інтерв’ю як жанр. Вам часто доведеться брати інтерв’ю в когось не з метою викладу набутої інформації у формі запитань-відповідей, а задля здо­буття інформації сирої. Потурбуйтесь, щоб про форму вашого май­бутнього матеріалу об’єкт інтерв’ю знав заздалегідь. 

  Методологічний план роботи над інтерв’ю 

  ПІДГОТОВКА 

1. Вибрати об’єкт та тему. 

   Ключовою особою для інтерв’ю є та особа, яка або є найбільш компетентною чи поінформованою стосовно цієї події, ситуації, проблеми, або спроможна представити громадську думку чи пози­цію соціальної, національної чи іншої групи. 

1. Встановити контакт. 

Головне завдання цього пункту це домовитись про зустріч. 

1. Вивчити об’єкт, опрацювати документи. 

  Журналіст має відповідально та ґрунтовно підходити до ін­терв’ю, вивчити досьє людини, у якої буде братись інтерв’ю, опра­цювати документи, щоб знайти ті прогалини, які потребують уточ­нюючих запитань. Без досконалої підготовки практично неможливо під час розмови з об’єктом миттєво реагувати на те, що сказав спів­розмовник, вдаватися до навідних запитань. Насамперед журналіста мають цікавити точні відповіді, але не можна нехтувати цікавими темами, які несподівано виринули. 

Чим більше ви знаєте з цього питання, тим більше ви зможете дізнатися в результаті інтерв’ю. 

1. Напрацювати список запитань. 

   Перші запитання можуть бути легкими та досить розслаблюю­чими, щоб співрозмовник налаштувався на бесіду та відчув себе не­вимушено. 

   На ділі слід перейти до питань по суті, що дадуть відповіді на важливі для аудиторій питання. Тут варто ставити уточнюючі запи­тання і бути наполегливими. Невимушено та впевнено ставити го­стрі питання. 

  Запитання мають містити в собі точні дані та деталі, це донесе до об’єкта вашу підготовку і зменшить вірогідність неправдивих від­повідей чи способів зманіпулювати й подати факти у вигідному для себе світлі. 

У підготовці запитань варто чергувати закриті та відкриті запи­тання. 

Закрите запитання — це запитання на яке можливо лише два варіанти відповідей: «Так» або «Ні». 

Наприклад: «Чи підтримуєте Ви реформу роздержавлення ЗМІ?» 

Відкрите запитання передбачає довільну форму відповіді. 

Наприклад: «Ваші прогнози майбутнього для роздержавлених ЗМІ?» 

Приклад добре підготованих записів для інтерв’ю 

Вступні запитання або запитання «для розігріву» 

Запитуйте їх на початку, щоб респондент відчув себе комфортно, бо ж це прості й не особисті питання. 

Як я можу вас представити? (повне ім’я, посада). Чи можу я вказати ваші дані в статті? 

Переконайтеся в тому, що ім’я записане без помилок, навіть якщо воно не складне. 

Де ви навчались? 

Які матеріали ви використовуєте і чому саме ці? 

Головні запитання інтерв’ю 

Це та частина, де ви отримуєте найбільш цікаву й корисну інформацію. 

Як би ви описали значимість вашої роботи для інших людей? 

Що на вас вплинуло або надихнуло? 

Як війна вплинула на теми й вибір аудиторії, якій ви адресуєте своє мистецтво? 

Яку роль у вашому суспільстві відіграють художники? 

Заключні запитання 

Зазвичай це та частина бесіди, коли ви ставите найскладніші та викривальні запитання, одночасно з фінальним запитанням (див. нижче). 

Ваші критики стверджують, що ви не так уже й далеко відійшли від вуличних художників чи простих ілюстраторів. Як можете відповісти на цю критику? 

Що ще ви можете додати або вважаєте за потрібне повідомити читачам? 

Приклад початку інтерв’ю 

Підготовте для вашого респондента одне речення, яке характеризує ваш сюжет. Вам слід пояснити йому, про що цей сюжет. Це допоможе йому сконцентруватися й дати потрібні відповіді. 

Ведення інтерв’ю 

Попередьте, що ви журналіст 

  У багатьох ситуаціях це очевидний факт, проте не завжди. Особливо це актуально під час інтерв’ю в режимі онлайн. Попередити важливо з точки зору етичної та професійної позиції, хоча бувають винятки (більше на цю тему дивіться в розділі про професійні й етичні стандарти). 

Дайте респонденту знати, якщо ви чи інший журналіст будете використовувати камеру для фото- чи відеозапису – щоб не застати респондента зненацька чи непідготовленим. В деяких місцях потрібен дозвіл на проведення зйомки чи запису аудіо. Якщо це актуально у вашому випадку, отримайте спочатку дозвіл у респондента, а вже після запису знову запитайте в нього, чи можна цей запис використовувати. 

  Почніть з загальних питань 

  В залежності від обсягу вільного часу важливо розпочати з простих, мало не безневинних запитань. Допоможіть людині прийти до тями до того, як ви почнете задавати емоційно складніші чи гострі запитання. Це допоможе людям дещо про вас дізнатися. 

  Контролюйте процес інтерв’ю 

  Іноді очікування у інтерв’юйованих інші, ніж у вас. Політики часто намагаються повернути напрямок обговорення на потрібну їм тему. Звичайні громадяни, не знайомі з процесом інтерв’ю, часто говорять про речі, які не мають відношення до теми. І хоч ви мусите бути люб’язні, однак суворо контролюйте інтерв’ю. Бо монологи не такі інформативні, як інтерв’ю, яке складається з запитань та коротких відповідей на них. 

   Не підганяйте респондента 

  Водночас із необхідністю контролю за темпом інтерв’ю також важливо дати людям завершити думку. Іноді люди намагаються хоча б щось сказати під час незручної паузи, буває, більше, ніж треба. 

  Досліджуйте і прояснюйте 

  Іноді респондентам не дуже вдається чітко висловити свою думку. Іноді вони старанно уникають відповідей. В такому разі ви можете запитати по-іншому. Часом це допомагає сформулювати відповідь за респондента як варіант підтвердження відповіді: «отже, ви говорите про те, що…» 

  Поставте додаткові запитання 

  Не будьте надто зациклені на підготовлених питаннях і протоколюванні заміток, інакше можете забути поставити додаткові запитання. Іноді найціннішу інформацію можна отримати від запитань, які ви не планували. 

  Делікатні запитання - наостанок 

  Репортеру треба бути жорстким. Ви маєте задати важкі питання й отримати на них відповіді. Правильна стратегія для цього – зберегти найнапруженіші запитання для завершальної частини інтерв’ю. У підсумку, у вас все-таки збережеться шанс підготувати свій матеріал, навіть якщо суб’єкт інтерв’ю розсердиться на ваші надто прямі запитання й відмовиться відповідати на них. 

  Завершення інтерв’ю 

  Закінчити інтерв’ю двома запитаннями – це завжди хороша ідея: 

«Чи маєте ще щось, що б хотіли сказати?» 

  Це хороша можливість для вашого джерела надати вам інформацію, яка важлива для нього/неї, чи відповісти на запитання, які ви не збиралися задавати. 

  «Чи можу я зв’язатися з вами, якщо в мене виникнуть додаткові питання? » 

  Це дозволить вам завершити матеріал в тому випадку, якщо ви або редактор вважатимете за потрібне щось уточнити або якщо історія матиме розвиток і вам буде потрібна на це відповідь. 

  І наприкінці інтерв’ю не забудьте подякувати своєму гостю і ще раз представити його глядачам.